Війна, війна! Яке страшне це слово, Що відбирає мову, Набігли сльози враз, Згадавсь минулий час. А там, мій Боже, там війна. Багато невинних душ з собою взяла вона В безодню... І лежить переді мною солдат, Він залишився на полі бою... помирати. І в останню хвилину згадує білу хату, А біля неї - старенька мати. Про що думає вона? Чи не летять лелеки, Чи не закінчилась війна? Один був син, єдиний... Та й того у неї відняли... Він пожертвував собою за Вкраїну, Де вони так радісно жили. Минуло вже чотири роки, А мати жде повернення його. І чує кожну ніч тихенькі кроки... Встає, біжить до шляху, хрестика свого - Як оберіг. і знову, ні, і знов здалося... Іде тихенько й плаче у пітьмі, І проклинає знов війну. Тихенько вітерець війнув Навіяв спогади веселі Про хлопчика, синочка, Який ніколи більш не буде в батьківській оселі. Війна, війна, яке страшне це слово...
ЮліяТАРАНЕНКО, учениця 10 класу Нещеретівської ЗОШ.
Гость, для того чтобы скачать материал, Вам нужно кликнуть по рекламным ссылкам ниже:
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем, что бы не клацать по рекламе.
09:16:23 
