Еще в 1700 году, возвращаясь со второго похода на Азов, Петр I в сопровождении князя Б. И. Куракина остановился отдохнуть на горе, в подножия которой плавно протекала прозрачная река с красивыми берегами и белоснежным меловым дном (отсюда и название – Белая). Красивая, но еще тогда дикая местность понравилась Петру І, а особенно князю Куракину. Тогда Петр I в честь своего уважения к князю подарил ему эти земли, доверив самому определить границы своих владений. Князь Куракин основал здесь небольшое село, которое получило название от реки и фамилии князя – Бело-Куракино.
У селі Нещеретове активну участь у відбудові зруйнованого господарства колгоспників брали колишні воїни - фронтовики, що повернулися після Перемоги 45-го у рідне село. Бригадиром тракторної бригади став колишній фронтовий шофер А.В.Федченко; інвалід війни орденоносець О.Р.Гончаров був обраний головою Нещеретівської сільради. Хороших показників у праці в 1945 році добилася бригада овочівників, керована колишнім фронтовиком С.Т.Авдюхою. Багато сил доклав для відбудови господарства колгоспів рідного села учасник війни економіст О.Ф.Кравцов. Завдяки допомозі держави і самовідданій праці колгоспників Нещеретівські сільгоспартілі швидко відновили довоєнні посівні площі та поголів'я худоби.
Гость, для того чтобы скачать материал, Вам нужно кликнуть по рекламным ссылкам ниже:
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем, что бы не клацать по рекламе.
21:33:54 
