Здравствуйте, гость! ( Вход | Регистрация )

  • Страница 1 из 1
  • 1
Модератор форума: admin  
Белокуракинский форум » Белокуракино » Поэзия » Мой город,, Родной Луганск, Города Луганщины, Город моей меч
Мой город,, Родной Луганск, Города Луганщины, Город моей меч
admin Дата: Воскресенье, 12.Апреля.2009, 15:29:06 | Сообщение # 1
Администратор сайта
Сообщений: 1226

Репутация:
[ 131 ]
Статус сообщения:
Статус:
Мой город

Луганск, мой город дорогой,
Мы снова встретились с тобой.
У нас свои есть бизнесмены,
И есть спортсмены-супермены.

Шахтеры весело бастуют,
Бомжи под лавками ночуют,
Рабочий с факелом стоит,
На часть проезжую глядит!
----------------------

Родной Луганск

Тихо на рассвете на Лугани.
Сквозь гирлянды ранних огоньков
Вырастает контурами зданий
Город мой, ровесник двух веков.

На корабль сверкающий похожий,
Отовсюду виден далеко,
Мне столичных сутолок дороже
Город заводчан и горняков.

День грядущий распахнет ворота,
Гулко транспорт вырулит на старт,
И пойдет кипеть в руках работа,
В сердце - добрых замыслов азарт!

Одарен неброскою природой,
Скромностью степной Лугань-реки,
Хорошеет город год от года
Двум седым столетьям вопреки!

---------------------------

Города Луганщины

Названия уездных городов
Белокуракино и Троицк, Меловое …
В них звуки памяти веков
И что-то слышится далёкое, родное.

И каждое, как кладка той стены,
Что опояшет город над рекою-
Как Лисичанск и Новопсков - из старины
Доносится звучание такое.

И в тех словах - постройка тех домов,
Что дружно возводили горожане,
И нам названья старых городов,
Как песня о полку и как сказанье.

Как музыка дружин, идущих в бой,
Оберегающих надёжно Украину.
И в этой музыке, понятной и простой,
Соединилось всё, что не забыть нам!

1999 г.

-------------------------------

Город моей мечты

Мне хочется жить, зная что где-то
Есть город, в котором всё время лето.
Где люди не знают злых, яростных слов,
Где много красивых и радужных снов.

Где чистые, белые замки вокруг,
Где люди друг другу - брат или друг.
Не знают там взрывов и злобы людской,
Ничто не нарушит ночной их покой.

Сады там цветут, как нигде никогда,
Смех детский, весёлый звучит там всегда.
И нет там испуга в глазах малышей.
А много счастливых ребят - крепышей.

Где каждый придёт на подмогу всегда
И новый там подвиг найдёт и тебя.
Где можно гулять хоть всю ночь напролёт
И ласковый ветер вам песни поёт.

Где всё в этой жизни прощают любя,
Где нет лишь тебя и меня...





1.>Делаю сайты<
2.>Требуются модераторы на сайт<
3.>Оплата за общение на форуме<
 
admin Дата: Воскресенье, 12.Апреля.2009, 15:30:25 | Сообщение # 2
Администратор сайта
Сообщений: 1226

Репутация:
[ 131 ]
Статус сообщения:
Статус:
Хай сяє наше місто як зоря,
Хай над Луганню піснею витає,
Це місто - батьківщина то моя,
Я місто з ранком сонячним вітаю.
Тут народилась я і тут зросла,
Тут вперше пісню заспівала майже,
Уклавши в неї промені добра,
Якими всі краяни так багаті,
Це місто шахтарів і хліборобов,
Машинобудування і ткачів.
Це місто трударів невтомних,
Співучих працурів, одвічних кобзарів,
Що слово правди крізь віки співали,
Несучи світло українськості крізь плетін,
У майбуття дороги торували,
Віддавши предків вічний заповіт.
Я маю на увазі і Грінченка,
Сосюру й Гайворонську - усіх тих,
Хто в наші душі рідне засівали
У сподіванням, про пращурів звитяжних,
Що, перші камені у брід поклавши,
Засновниками міста ми вважаєм.
Ми діями своїми прикрашаєм
І далі те, що наше вже по праву.
Так міцно ж ми тримаймось хазяями
На цій землі - ласкавій, рідній, ніжній,
Що зараз квітне розмаїттям білосніжним,
Садами чистими, як паростки надії.
О рідне місто, вірю я, що мрії,
Усіх невтомних пращурів здійсняться,
І дії моїх предків зарясняться
Для тебе величчю, могутністю, красою.
Луганську любий, виростаєш надімною
Не мріями, громадок будівель...
Моє рідне місто - частинка моєї
Батьківщини - України, моя душа...
Батьківщину, не вибирають,
Як і мати ( слова Симоненка),
Та навіщо їх вибирати,
Коли серце б'ється хутенько:
Це - твоє все, що бачиш навколо, -
Цей безметежний степ, рідна школа,
Вільна річка, що в'ється гадюкою,
Це - твоє все. Не тільки розлукою
Виміряється патріотичность,
А дбайливістю і розлукою,
Що лиш дві руки, а не дюжина,
І всьго сама не подужаєш.
Та коли всі разом, родиною,
Не лишь свій квартал, всю країну ми
Перетворимо в диво-державу.
Тільки треба навчитись дбати
Про все це, не лише тільки мріями,
Що злітають птахами - надіями,
Романтичними синіми зграями
Десь шугають у небі... Зростаємо,
Не навчившись плекати вічне:
Рідну мову, пісню і звичаї,
Те, що пращури заповідали,
Наче скарб, в наші руки віддали
З сподіванням, що будемо гідні ми.
Це, духовне, міцними коріннями
Годуватиме соками вічності.
Ось із чого патріотичності
Перші паростки підживляються,
Буйним колосом наливаються,
Щоб зерном добірним посіятись
В душі молоді.

Любов до рідного міста і мрії про його майбутнє з тихого ласкавого голосу матусі, коли вона співає колискову, отчого порогу, вишеньки й калини під вікном, виплеканої власними руками квітки.

Саджає мати п'ятий рік барвінок,
Скрізь попатикала насіння те:
Біля будинку, біля школи, на городі,
І каже: " Не рослина то - святе".
Здається їй, що диво це блакитне
Подарувавши неба широчінь,
Очистить душі тибеників рідних,
Навчивши цінувати все своє, -
Одвічно рідне, те що найдорожче,
Те. що народить духу широчінь, -
Любов до ближнього, до міста, до Вітчизни,
Стежини, що виходить за поріг,
Веде у світ добра і порятунку
Від катастроф, чорнобилів, жахіть
У місто рідне, де, приклавши руки,
Ми скажемо: "Ось маєм місто - сад".
Тут кожне деревце посаджене лиш нами,
Обкопане дбайливими руками.
Тут квітники барвінку й рути-м'яти,
Калина під вікном, її багато -
Це все моє. А я - іще пайнчик.
Батьки - коріння. Місто це одвічне.
Воно - моє.. Так будьмо хазяями
У місті рідному, міцними вже руками
Створім красу, бо ми його надія.
Ми - майбуття, і нам не тільки мріять.
О рідне місто, мрій у нас багато,
Та, мріючи, навчімося плекати,
Як діамант коштовний, доглядати
Найкраще в світі рідне - місто,

Тебе, Луганську!
Любовь до рідного міста мужніє, коли тобі за приклад, як треба мріяти діючи, стають великі люди, твої краяни - творці сьогодення.

За школою з'явився новий парк,
Вже перші пароспеки листочки укрівають.
Хай стане естафетою цей старт,
Нехай такі дарунки не зникають.
Данилов - парк у нас його всі звуть,
І недаремно, з ініціативи
Невтомної і творчої людини
З'явилось диво... А квітки цвіуть.
І пахощі ті всотуються в жили,
Даруючи наснагу і тепло,
І душі наші дихають едино:
Тепер завдання наше - це добро
Полити вчасно, обкопати вміло,
Щоб диво - садом стало все навкруг.
Ми вдячні всі Вам, дядечку Данилов,
За наполегливий невтомний труд:
За школу, за сусідку - шістдесяту,
За пам'ятник Шевченку, естакаду,
Увагу нам і наші творчі злети
Під час писання творів. Ці куплети -
Подяка щира. Ви нам - приклад дії,
Як треба вірити у власні мрії
Й здійсняти їх із поглядом в майбутнє,
Творити те, що стане незабутнім
Нащадкам нашим, що колись спитають:
"А звідки місто - сад?" Вони не знають,
Як вчили прикладом ви нас творити,
В ім'я майбутнього учиме жити:
Фантазувати, мріяти, звіряти дії
З ходою часу. Вірю, всі надії
Про місто сад - не мрії, треба тільки взятись.
Якщо не ми? Не тільки сподіватись,
Нам треба діяти: саджати парки, сквери,
Розбити квітники, створити скрізь алеї,
Фонтани збудувати. Відродити вічне,
Те. що зростає в душах. Ми, практичні,
Забули про духовне. То подбайло
І про культуру. Сподіваймось,
Що з'являться нові бібліотеки,
Театри, парки, філармонії, аптеки
Для розвитку дітей. Вони - майбутнє

Твоє, о рідне місто!
Моє місто красиве й молоде, хоч відмітив вже третє сторіччя. Минучи в майбутнє своїми сподіваннями й мріями, я з рідним містом - єдине ціле.

Рідне місто моє! Двісті п'ята минула річниця
Як з'явилося ти серед диких безкраїх степів
І будинками в небо знеслося безмірно,
Таємниці відкривши безмежних ланів.
Всім відомий Луганськ - промисловий гігант,
А для мене - найрідніше гніздо,
Де зросла я, пізнавши життя,
Щоб у світ змужнілими крильми махнувши,
Понести твоє світло в майбутнє. О мріє моя,
Мій Луганську, цвіти і збагачуйсь без ліку,
Щастям стелиться - в'ється хай дорога твоя,
Ми єдині, Луганську, одвічно й навіки:
Ти моє, я твоє майбуття.

Автор: Ищук Анна




1.>Делаю сайты<
2.>Требуются модераторы на сайт<
3.>Оплата за общение на форуме<
 
Белокуракинский форум » Белокуракино » Поэзия » Мой город,, Родной Луганск, Города Луганщины, Город моей меч
  • Страница 1 из 1
  • 1
Поиск:
Использование материалов сайта и форума без согласия их авторов - запрещено. Использование прямых ссылок на файлы, находящиеся не на нашем сервере, категорически запрещено и жестко наказуемо (перманентный бан по IP). Все материалы, опубликованные на нашем ресурсе и доступные для скачивания файлы, предоставлены в сугубо ознакомительных целях. Администрация ресурса не несет никакой ответственности в любом ее виде за дальнейшее распространение информации! Если Вы увидели нарушение авторских прав - немедленно свяжитесь с администрацией. Хостинг от uCoz
Белокуракинский сайт (c) 20.08.2008-19.5.2024